Середня загальноосвітня школа №22 м. Кам'янське

 

ПЕДРАДА. Роль творчої діяльності учителя у педагогічному процесі.

Мета: узагальнити поняття щодо сучасних підходів становлення осо­бистості учня та вчителя через впровадження інноваційних технологій.

Форма проведення: педагогічна рада на основі  роботи проблемних творчих груп.

Порядок денний

1. Презентація  «Творча педагогіка: завдання й можливості. Творча діяльність учителя у педагогічному процесі».

2.  Робота творчих груп із втілення форм творчих технологій.

3. Проектні технології та їх використання у навчальному процесі.

4. Рекомендації щодо застосування проектних технології та  технологій творчого мислення.

Казка

В одному царстві жили собі люди. Жили добре, багато та дружньо. Поважали старших, пестили та навчали молодших, любили співати, сміятись, вирощувати та дарувати один одному квіти. І всі вони були щасливі. Одного разу люди домовилися пофарбувати всі будинки у царстві в білий колір, щоб їх будівлі були такими ж безхмарними, як і їхнє життя. Домовилися та й зробили. Так і жили: любо та втішно.

Але йшов час, у царстві з'явилась  Зла Чаклунка,  здивувався, що все так прекрасно у житті звичайних людей. Найбільше дратували його білі будинки, сміх дітей та квіти. І вирішив він змінити життя людей, завести у царстві свій порядок. Але як протистояти такій великій кількості щасливих та дружніх людей? Думав-думав та й придумав. На те він і Злий Чаклун. Зачарував царя цього царства, а сам сів на його трон. Наступного дня мешканцям оголосили, що тепер у них почнеться нове, ще краще життя. А щоб відзначити початок нового життя, цар хоче поновити фарбу на будинках. Люди зраділи тому, що цар дбає про їхній добробут. І будинки були перефарбовані. Але Чаклун додав до білої фарби одну краплю чорної і колір будинків ледь-ледь змінився — будинки стали сірими. Через місяць люди звикли до нового забарвлення, та все ще вважали, що їх будинки білі, а життя щасливе.

Але через деякий час усе повторилось. Тільки тепер Чаклун додав до білої фарби дві краплі чорної. А потім три краплі, чотири, п'ять... І з часом будинки жителів царства стали чорними, а життя нещасливим: зів'яли квіти, затих сміх, не лунали більше пісні. Та люди цього так і не помітили. Зло перемогло. Злий Чаклун перетворив біле на чорне, щастя на горе.

«Антиказка з нещасливим кінцем», — скажете ви. Ні, насправді це урок суспільству та вчителю, бо щасливе суспільство не виникає само по собі.

А завдання, що стоїть перед учителем кожного предмета, — навчити дітей мислити подбати про те, щоб вони вміли відрізняти сіре від білого, навіть якщо додано лише одну краплю чорної фарби. Тоді, коли такі діти стануть дорослими, вони не дозволять, щоб їхні будинки стали чорними, а життя нещасливим.

За умов постійних змін в українському суспільстві потреба в педагогах високої кваліфікації, майстрах своєї справи є однією з найгостріших. Вимога до професійної діяльності вчителя підвищуються, бо зростають суспільні потреби щодо навчання та виховання підростаючого покоління.

«... Для більшості людей покаранням є необхідність мислити,- писав Генрі Форд ще на початку XX ст. - ідеальною представляється їм робота, що не представляє ніяких вимог до творчого інстинкту... Установлення певного кола занять і одноманітна організація більшої частини роботи є навіть життєвою необхідністю — тому що інакше вони не могли б за­робити досить на своє існування».

«... Ми постійно повинні шукати людей, які любили б справу зара­ди її труднощів».

Любов до справи заради її труднощів спостерігається в тих, кого прийнято називати «творчими особистостями», хто має творче мислення. А розвити в особистостей закладені природою за­датки й сформувати навички творчого мислення, причому з раннього дитинства, може тільки освіта.

Сучасному суспільству необхідна випереджувальна педагогіка - сис­тема інтелектуального й психологічного розвитку, що формує в особис­тості стійкі компоненти творчого стилю мислення. Основна особливість такого стилю мислення як інтелектуальної системи   уміння аналізувати будь-які проблеми, установлювати системні зв'язки, виявляти протиріччя, знаходити для них рішення на рівні ідеальних, прогнозувати можливі варіанти розвитку таких рішень і т. д.

Виникає природне запитання про інструментарій такої педагогіки.

Дослідження психологами якостей творчих особистостей дозволили з'ясувати, що творчі задатки мають однакову природу як для при­родничих так і для гуманітарних напрямів. Так сформувалося завдання: тренувати усвідомлені елементи процесу мислення подібно навичкам читання, письма, катання на велосипеді... До таких навичок відносяться чутливість до проблем, до дефіциту або прогалин у знаннях,  до дисгармонії елементів навколишнього середовища й ряд інших. Чи досяжне це?

Освоєння будь-якої спеціальності, як відомо, відбувається в результаті тривалого відпрацьовування комплексу вправ, що дозволяють виробити автоматизм при виконанні необхідних операцій. Мабуть, що вправи для вироблення навичок ефективного мислення повинні являти собою проблемні ситуації, рішення яких виробляється за алгоритмом, тобто з дотриманням певної послідовності виконання розумових операцій.

Сформулюємо вимоги до такого алгоритму:

ü усвідомленість розумових операцій і керованість ними;

ü одержання результату на рівні ідеального (для даної проблемної ситуації);

ü чіткість і економічність структури алгоритму;

ü повторюваність результату при дотриманні алгоритму;

ü універсальність (застосовність для аналізу будь-яких проблем).

Алгоритм розв'язання проблемних ситуацій (АРПС) являє собою комплекс, що включає в себе дві цільних системи вправ для тренування навичок, які проявляються в особливостях мислення творчої особистості:

v з розвитку творчого інтелекту. Основна частина вправ виконується як рішення проблеми за чіткою програмою на всіх етапах рішення.

v з розвитку творчої уяви. Більшість цих вправ також виконуються за спеціальними алгоритмами, розробленими відповідно до вимог системного підходу.

Для активізації мислення й уяви використовуються також неалгоритмічні методи — проб і помилок, або перебору варіантів (мозковий штурм, та  ін.).

Психологія творчості

«Творчість — у буквальному значенні — є творення нового» (Енци­клопедичний словник Брокгауза й Ефрона). До середини

XX століття психологія зв'язувала творчі здібності з розумовим розвитком. Однак дослідження багатьох психологів показали відсутність прямої залежності творчих здібностей від інтелекту й суми знань.

       Виділяються три основних підходи до проблеми творчих і інтелектуальних здібностей:

1) Як таких творчих здібностей — немає. Головну роль у детермінації творчого поводження грають мотивації, цінності, особистісні риси. Інтелектуальні здібності виступають як необхідні, але недостатні умови творчої активності особистості.

2) Високий рівень інтелекту припускає високий рівень розвитку творчих здібностей і навпаки. Творчого процесу як специфічної форми психічної активності немає.

3) Творча здібність - креативність  -  є не залежним від інтелекту фактором.

Критерії оцінки творчих характеристик

1.  Уміння побачити проблему.

2.  Швидкість, уміння побачити в проблемі якнайбільше можливих сторін і зв'язків.

3.  Гнучкість як уміння зрозуміти нову точку зору або відмовитися від засвоєної точки зору.

4.  Оригінальність, відхід від шаблона.

5.  Здатність до перегрупування ідей та зв'язків.

6.  Здатність до абстрагування або аналізу.

7.  Здатність до конкретизації або синтезу.

8.  Відчуття стрункості організації ідей.

Етапи творчого процесу (за П. Енгельмейером):

•   акт висування гіпотези;

•   акт творчості;

•   акт логічно проробленої ідеї;

Структурні компоненти обдарованості:

•  домінуюча роль пізнавальної мотивації;

•   дослідницька творча активність;

•   можливість досягнення оригінальних рішень;

•   можливість прогнозування;

•   здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують естетичні, моральні й інтелектуальні оцінки.

Принципи, якими повинен керуватися вчитель, щоб заохочувати творче мислення:

1   Уважне ставлення до незвичайних питань.

2.  Поважне ставлення до незвичайних ідей.

3.  Показати дітям, що їхні ідеї мають цінність.

4.  Надавати зручні випадки для самостійного навчання й хвалити за це.

5.  Надавати час для практики без оцінки або навчання.     

Технологія творчого мислення у системі виховної роботи сучасної школи.

У сучасності в найрізноманітніших сферах діяльності людини, насамперед у виробничій, застосовуються методи стимулювання творчого процесу, що дозволяють підвищити його ефективність. Результати застосування цих методів розглядаються як творчі продукти. Тож перед сучасним суспільством стоїть мета — виявити загальну методологію підвищення усвідомленого  правління процесом мислення і цим самим — підвищення інтелектуального компонента креативності в будь-якій сфері діяльності.

Ще сторіччя тому людина народжувалася і жила у колі об'єктів, що створені її руками і практично не змінюваних протягом всього життя. Передача знань, тобто вміння працювати з цими об'єктами, найчастіше відбувалася у вигляді діяльності за принципом «роби, як я». Втілення принципово нових технологій розтягувалося на достатньо тривалий період, тож і підготовка кадрів не становила особливих проблем. 

Останні десятиріччя XX століття удосконалюють технології практично всіх напрямів науки і техніки. За даними вчених, кількість інформації кожні 15 років стає вдвічі більшою. Проаналізувавши публікації, амери­канський психолог Прайс підрахував, що зміна 50% змісту науки зараз проходить за три роки у біомедицині і за 16 років — у географії.

Такий темп науково-технічного прогресу ставить досить жорсткі ви­моги до рівня персоналу, що обслуговує сучасні технології. Старі знання і навички виявляються зайвими, і виникає постійна потреба у набутті нових знань та навичок, що, відповідно, потребує суттєвих, а найбільш могутні фірми — до 20-25% прибутку у перепідготовку персоналу.       

До теперішнього часу педагогіка йшла за вимогами суспільства, за­довольняючи їх інколи із значним запізненням. І кожна нова потреба була для суспільства найчастіше повною неочікуваністю. Хто може сказати, які спеціальності будуть потрібні суспільству завтра? Мабуть, тільки наукова фантастика.

Темп сучасного науково - технічного прогресу ставить перед системою освіти принципово нову задачу: сформувати особистість виконавця, що ефективно реагує на постійні зміни технології як на своєму робочому місці, так і в усьому технологічному ланцюжку.            

Сучасному суспільству необхідна випереджувальна педагогіка - сис­тема інтелектуального та психологічного розвитку, яка формує у осо­бистості сталі компоненти творчого стилю мислення. Основні особли­вості такого стилю мислення - вміння аналізувати будь-які проблеми, встановлювати системні зв'язки, виявляти протиріччя, знаходити для них розв'язання на рівні ідеальних, прогнозувати можливі варіанти розвитку таких рішень та ін. Особистість з таким стилем мислення не тільки готова до постійних змін у технологіях, але й, навпаки, розглядає їх як можливість отримати життєво необхідне моральне задоволення від розв'язання інтелектуальних завдань, що виникають. Орієнтація сучасної педагогіки на формування в учнів якостей творчої особистості змінює форми і принципи педагогічної діяльності.

У класичній системі освіти навчальні програми ґрунтуються, як правило, на запам'ятовуванні, накопиченні фактів й інших нетворчих формах діяльності. Тому більшість учнів, особливо з числа добре всти­гаючих у школі, виказують серйозний опір, якщо подальші навчання чи робота вимагають від них прояву творчих здібностей.  Позбавитися таких конфліктів можна, якщо відпрацювання та розвиток творчої діяльності почнуться на самому початку освітнього курсу, ще з дошкільних закладів, та будуть продовжені протягом всієї трудової – творчої - діяльності особистості.

Тож до переліку якостей, що потенційно забезпечують творчість відносять:

•   самостійність суджень;

•   впевненість у собі;

·      здатність до ризику;

·      естетична орієнтація;

•   здатність знаходити привабливе у труднощах;

Отже, результати творчої діяльності можуть лежати в дуже широкому діапазоні: від наукових відкриттів і шедеврів до вмін­ня скласти оригінальний букет і прикрасити свою кімнату. При цьому необхідно брати до уваги, що досить часто людина творить не заради суспільного визнання, а щоб відчути «муки творчості».

 

 

 

 

 

Подобається