Ту мирну українську ніч з 25 на 26 квітня 1986 року люди ніколи не забудуть. Відлік часу став уже далеко не мирним, а бойовим і аварійним. Вибух над четвертим реактором ЧАЕС несподівано розірвав нічну темряву. За покликом рідної землі на захист свого народу прибули пожежники, ціною життя яких було врятовано інші блоки АЕС, Київ, Україну та інші країни від страшної катастрофи.

Для учнів це вже історія, тому вони, затамувавши подих, слухали розповідь своїх старших друзів, переглядали відеофільми, а потім хвилиною мовчання вшанували пам'ять тих, кого вже немає серед нас. Але радіація - не видимий і тому підступний ворог. Від неї важко вберегтися, захистити себе та природу. Її вистачить не одному поколінню. Для учнів цікавим був діалог лікаря, хворого та вченого про те, яким небезпечним є атом й щоб вберегти людей, захистити природу, треба використовувати інші види енергії. Як заклик до учнів прозвучали слова ведучого:

"Ми - жителі тендітної планети Земля,

Хочемо, щоб вона квітла.

Нам чорні плями на ній не потрібні,

А тому давайте її берегти".