Комунальний заклад «Середня загальноосвітня школа № 22» Кам'янської міської ради

 






      Вчитель інфо

Сторінка психологічної служби

Шляхи подолання стресу

 

1. Тілесне напруження або розслаблення: будь-яка фізична робота, заняття фізкультурою, спортивні ігри, релаксація, аутотренінг, сон, вправи для дихання, гаряча ванна, контрастний душ.

 

2. Переживання емоцій, пов'язаних зі стресом: плач, безпечне для оточуючих вираження свого гніву (побити подушку), а також сміх (перегляд комедійних передач, виступів гумористів тощо).

 

3. Самоаналіз або ментальне реагування: аналіз того, що відбулося, усвідомлення стереотипів своєї поведінки, своїх реакцій на події життя, усвідомлення обмежувальних переконань, зосередження на позитивному боці складної ситуації, пошук її сенсу („Чого мене навчає ця Ситуація?"), медитації.

 

4.  Словесне реагування: розповідь іншій людині про свої проблеми, про пережиті в минулому ситуації, про свої нинішні переживання.

 

Коли дитина поводиться агресивно

 

1. З'ясуйте для себе, у яких ситуаціях, з ким, де дитина поводиться агресивно.

    Тоді вам легше буде зрозуміти причини такої поведінки.

 

2. Навчайте дитину висловлювати свої почуття й потреби відкрито. Гнів та агресивність - це нормальні природні почуття. Головне те, як ми сприймаємо та виражаємо. Традиційно ми привчаємо дітей притлумлювати свій гнів та агресивність. І коли ці почуття виникають, дитина навчається їх ховати, відчуваючи сором, провину.

 

3. Установіть чіткі та незмінні норми поведінки. Переконайтеся, що дитина розуміє: ворожі, агресивні дії неприпустимі ніколи.

 

4. Пам'ятайте, що ваші дії для дитини - основний взірець для наслідування. Ваша поведінка може бути уроком того, як можна одержувати те, що хочеш, не звертаючись до нападів, тиску, погроз, бійок.

 

Це тільки деякі поради. Спробуйте скористатися ними або знаходьте свої. Не впадайте у розпач, якщо щось не виходитиме. З часом у вас буде виходити краще і краще. Усе у ваших руках. Від вас залежить, залишиться все по-старому чи зміниться на краще.

 

 

Як подолати стрес самостійно

 

Як впливає стрес на здоров'я людини?

Науковці довели, що в людини, яка постійно відчуває тривогу, знаходиться в стресі, знижується рівень опору до хвороб. Тому вірусне захворювання або будь-який функціональний розлад стає більш імовірним. До того ж, стрес призводить до загострення хронічних захворювань, поглиблює наслідки перенесених хвороб або спадкових дефектів.

 

Що людина може зробити для себе самостійно, щоб поліпшити певною мірою свій стан?

 

Пам'ятайте, ви не в змозі змінити минулого, але можете змінити своє ставлення до нього.

 

1.  Вправа з дзеркалом.

Розкажіть про те, що вас хвилює, самому собі. Сядьте перед дзеркалом і розкажіть собі про все, що з вами сталося, і спробуйте проаналізувати те, що трапилося. Говоріть самі із собою доти, доки все, що вас хвилює, не буде промовлено вголос, і ви не відчуєте полегшення.

 

2.  Лист до себе.

Напишіть собі листа. Довірте паперу все, що відчуваєте й думаєте. У процесі змалювання в листі ситуації розуміння проблеми настає швидше, ніж у розмові. Лист можна відразу знищити або сховати й перечитати, коли вас знову почнуть хвилювати травматичні події. Ви згадаєте свій стан і зрозумієте, що зможете з ним упоратись, як і минулого разу.                                                                                                                                                                                                                                  

3.  Звільнення від почуття образи.

Американський психолог Луїза Хей вважає: „Прихована образа, злість, критика себе та інших - найшкідливіші для здоров'я емоції. Ми повинні звільнитися від минулого та пробачити всіх без винятку, зокрема й самих себе. Повне звільнення від образи або злості виліковує ваші хвороби."

Луїза Хей радить щодня протягом місяця один раз на день робити вправу „розчинення образи".

Сядьте у тихому місці, розслабтесь. Уявіть, що ви у затемненому театрі і перед вами невелика сцена. Поставте на сцену людину, яка вас образила. Уявіть, що з нею відбувається щось добре, те, що для цієї людини має велике значення. Уявіть, що вона усміхається і щаслива. Затримайте цей образ у вашій уяві на кілька хвилин, а потім нехай він зникне.

Потім поставте на сцену себе. Уявіть, що з вами відбувається щось хороше. Уявіть себе щасливим і усміхненим. Знайте, що у світі вистачає добра для всіх нас.

Ця вправа розчиняє темні хмари накопиченої образи. Пробачення означає звільнення. Головне - це бажання пробачити.

 

4.  Поліпшення свого стану шляхом релаксації.

Релаксація - це довільне розслаблення м'язів. Вона дає змогу послабити або зняти викликані стресом психічне та м'язове напруження.

Вправа на розслаблення (за Фредеріком Пірсом) складається з двох частин.

1.Сядьте, заплющте очі, покрутіть головою: зробіть чотири оберти за годинниковою стрілкою і стільки ж - проти.

2.Відразу ж лягайте на спину і піднесіть угору праву ногу на ЗО см від поверхні. Напружте м'язи і подумки пройдіться поглядом по всій довжині ноги від кінчиків пальців до стегна. Очі протягом сеансу тримати заплющеними. Потримайте ногу в такому положенні 1-4 хвилини, потім опустіть її всією вагою вниз.

3.Те саме зробіть лівою ногою.

4.Одразу піднесіть угору праву руку (кулак стиснутий, м'язи напружені), потримайте її якомога довше, «погладжуючи» її подумки поглядом, після цього дайте їй упасти, важко й вільно. Те саме проробіть і з лівою рукою.

5.Подумки уявіть на стелі перед собою коло близько метра в діаметрі. Не поспішаючи, пройдіться по ньому «внутрішнім поглядом» - чотири рази за годинниковою стрілкою, чотири - проти. «Вимкнувши» на уявному екрані коло, «накресліть» на його місці квадрат: так само, по чотири рази в обидва боки, обійдіть його по периметру.

М'язи максимально розслаблені. Вам хочеться подрімати... видих стає довшим. Після видиху вам приємно кілька секунд не дихати. Після тривалого видиху тепла хвиля начебто перекочується всередині вас, звільнюючи від внутрішнього напруження.

Подумки повторюйте формулу:

„Я можу легко відволікатися від тривожних думок, переживань (пауза). Енергія відновлюється (пауза). Мені стає все легше й легше (пауза). Я можу бути з усіма привітним, терплячим, добрим і спокійним (пауза). Я бадьорий і творчо налаштований (пауза). Я відпочив. Я відчуваю впевненість у своїх силах і в покликанні (пауза).

Сеанс добігає кінця. Я буду подумки рахувати від трьох до одного.

„Три!" - сонливість проходить.

„Два!" - я потягуюся.

„Один!" -я відчуваю бадьорість і сповнений сил."

 

5. Зняття напруги глибоким диханням. Вправа «4-8-4».

Сядьте зручніше і розслабтеся, розправте плечі, випрямити спину, підніміть підборіддя. Ліву руку опустіть на стегно, праву піднесіть до обличчя: чотири пальці повинні бути разом, п'ятий (великий) відставлений. Затуліть великим пальцем праву ніздрю і зробіть глибокий повільний вдих - він буде тривати чотири секунди. На вісім секунд затримайте дихання, потім, звільнивши праву ніздрю, затуліть указівним пальцем ліву і видихніть за чотири секунди, намагайтесь видихнути все повітря з легень. Не змінюючи положення пальців, на ті самі чотири „довгих" відліки зробіть вдих правою ніздрею, потім 8-секундну паузу, після чого, затуливши великим пальцем праву ніздрю, зробіть лівосторонній видих. Перший дихальний цикл закінчено.

 

5.     Деякі види активності людини теж допомагають зняти душевне напруження. До них належать: творчість (музика, живопис, театр тощо), наука; релігія, філософія;

заняття   різними   оздоровчими   системами:   Іванова, Малахова, йога, у-шу та інші види бойових мистецтв; самомасаж;

саморегуляція: аутогенне тренування, самогіпноз, медитації;

саморозвиток (розвиток своєї особистості); спілкування з природою; спілкування з сім'єю, друзями;

спогади про приємні переживання минулого, мрії про майбутнє;

проведення вільного часу за якимось приємним заняттям: садівництво, прослуховування музики, відвідування театру, виставок, концертів, спортивних змагань, кінотеатрів;

освоєння нових, більш корисних способів поведінки, розширення репертуару поведінкових реакцій.

6. Звернення по допомогу до фахівців-психологів, психотерапевтів.

 

 

Перші кроки в доросле життя.

 

 

            Вступ до першого класу – це відповідальний і складний момент у житті дитини, який супроводжується багатьма змінами. З’являються не тільки нові умови життя, а й нові контакти, обов’язки, правила. Навчання в школі відрізняється від перебування в садочку. Тут менше ігор, безтурботності та відпочинку. Діяльність стає оцінюваною, значущою і провідною.

            Адаптація до першого класу це довгий і напружений період, який триває приблизно 5-6 тижнів. За цей час у дитини поступово підвищуються показники працездатності, вона стає менш напруженою,  в неї зникає тривога. Слід пам’ятати, що адаптація в кожної дитини різна і має різний перебіг, в залежності від сімейної атмосфери, особливостей характеру, перебування в дошкільному закладі.

            Навчання в дитячому садочку допомагає легше адаптуватися до школи, оскільки дитина звикла до тривалого перебування в дитячому колективі, певного сталого режиму.

            З перших днів навчання в школі ваша дитина буде потребувати вашої підтримки та допомоги. Щоб вашому маленькому першокласнику легше навчалося, а вам було легше допомагати йому, можна скористатися наступними порадами.

            1. Намагайтеся будити дитину зранку спокійно. Посміхайтесь – ваша посмішка дуже важлива для вашої дитини. Розрахуйте час так, щоб ваш син чи дочка могли не кваплячись зібратися до школи. Якщо часу не вистачило, то на слідуючий день розбудіть трошки раніше.

            2. Бажано погодувати дитину сніданком, проте якщо вона не хоче, то силувати не треба.

            3. Дорогою до школи уникайте фраз на зразок: « Дивись, не бешкетуй!», «Щоб сьогодні не було поганих оцінок!». Побажайте дитині успіху, підбадьорте її добрими словами.

            4. Зустрічаючи дитину зі школи, не кваптесь розпитувати її про оцінки, дайте їй змогу розслабитися. Якщо в неї є чим з вами поділитися, то не відмахуйтесь від неї, будьте гарним слухачем. Якщо ваша дитина прийшла засмучена, то потерпіть трохи і спитайте пізніше, якщо вона сама не розкаже вам.

            5. Прийшовши зі школи дитині необхідно пообідати і відпочити, не кваптесь саджати її за домашнє завдання. На думку багатьох психологів найкращій час для навчання з 8 до 12 години і з 16 до 18 години. Привчіть вашу дитину займатися в цей час.

            6. Щоб ваша дитина правильно зрозуміла мету навчання, не треба торгуватися з нею: «Якщо ти зробиш уроки, я куплю тобі…», бо так вона буде вважати, що робить вам послугу.

            7. Також не забувайте, що ваші першокласники ще досі малі діти, які люблять погратися, послухати казку чи колискову на ніч, або щоб їх просто потримали на руках. І які дуже потребують вашої увагу, тому хоча б пів години в день присвячуйте вашій дитині, щоб вона відчувала, що ви її любите і цінуєте.

 

 

 

   У середній школі докорінно змінюються умови навчання: діти переходять від одного основного вчителя до системи «класний керівник – учителі-предметники», часто – до кабінетної системи. Те, що цей перехід збігається з кінцем дитинства, є сприятливим для адаптації школяра до нових учителів, нових умов навчання.

          Як показує практика, більшість дітей переживають цей перехід як важливий крок у своєму житті. Центральне місце посідає, по-перше, сам факт закінчення початкової школи, що, в тому або іншому ступені, підкреслюється вчителями і батьками; по-друге, предметне навчання. Незважаючи на те, що і раніше діти вивчали різні предмети, саме при переході до середньої школи вони починають розуміти й усвідомлювати зв'язок цих предметів із певною галуззю знань. На питання, чим різниться навчання в 5 класі й у початковій школі, п’ятикласники відповідають: «Маля просто вчиться рахувати, а ми вчимо математику», « раніше ми просто читали розповіді про те, що було, а тепер вивчаємо історію» і т.п.

          Для багатьох дітей, що навчалися спочатку в одного вчителя, перехід до декількох учителів з різними вимогами, різними характерами, різним стилем відносин також є зовнішнім показником їхнього дорослішання. Вони із задоволенням і гордістю розповідають батькам, молодшим братам, друзям про «добру» математичку або «веселого» історика. Крім того, певна частина дітей сприймають такий перехід як шанс заново почати шкільне життя, налагодити несформовані відносини з педагогами або виправити ті стосунки, які їх не влаштовують.

          У п’ятикласників досить сильне бажання гарно вчитися, робити все так, щоб дорослі були задоволені, «не засмучувалися і не хвилювалися», «раділи», «щоб мама, коли подивиться щоденник, не карала і не плакала». Певне розчарування у школі, зниження інтересу до навчання, що відзначалися наприкінці навчання в початкових класах, змінюються очікуванням змін, сподіванням, що в 5 класі стане цікавіше ходити до школи.

          Аналіз показує, що вчителі середньої школи часто не бачать різниці між п’ятикласниками та іншими своїми учнями і висувають до всіх однакові, часто завищені вимоги. Це може ускладнювати адаптацію п’ятикласників до середньої школи. Великі вимоги найчастіше виявляються їм не під силу. Звідси підвищена залежність певної частини дітей від дорослих, «причепливість» до класного керівника, плач, капризи, інтерес до книг і гри, виникнення відчуття самотності, непотрібності нікому з дорослих у школі. Іноді за однією і тією ж формою поведінки ховаються зовсім різні потреби й мотиви: від бажання знову опинитися у знайомій, звичній ситуації опіки і залежності, коли тебе знають, про тебе думають, до прагнення затвердити себе як дорослого, того, хто може опікувати малят. Причому в однієї й тієї ж дитини це може поєднуватися.

          Слід враховувати також, що у п’ятикласників є сильною потреба у спілкуванні з однолітками, тому вони охоче відкликаються на групові форми роботи з активними та інтерактивними методами навчання, де є можливість суперничати, вигравати.

Рекомендації адміністрації та педагогічному колективу.

          Враховуючи індивідуальні та психологічні особливості десятирічних учнів, необхідно:

  1. Взяти до уваги, що система вимог для учнів 5-х класів будується саме з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей;
  2. Розробити план організаційно – педагогічних заходів з метою відстеження проходження дітьми адаптаційного періоду та створення сприятливих умов для цього. Наприклад:
  • усім педагогічним працівникам, що працюють у 5-му класі, щомісяця протягом першого семестру збиратися на малу нараду з аналізом та корекцією спільних дій. Мета нарад: обговорення деяких аспектів психолого – педагогічних особливостей переходу дітей з початкової школи до середньої, їхньої адаптації та готовності до навчання в середній школі тощо;
  • організувати обмін спостереженнями між тими вчителями, що працюють у 5-их класах з метою всебічного вивчення особистості кожної дитини та індивідуальних особливостей;
  • наприкінці першого семестру психолого-педагогічний консиліум «Результати адаптації п’ятикласників до навчання у середній школі»;
  • заступникові директора з навчально-виховної роботи систематично аналізувати перевірені зошити та класні журнали, відвідувати класні години та уроки з метою відстеження завантаженості п’ятикласників, урахування особливостей адаптаційного періоду, відстеження взаємодії вчителів та учнів, надавати певні рекомендації;
  1. Класному керівникові розробити заходи щодо всебічного вивчення кожної дитини та соціально-психологічного патронату учнів 5-их класі, наприклад, проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;

 

 

 

Формування вміння вчитися в середній школі

          Один із головних напрямів роботи в п’ятому класі – продовження формування загально навчальних умінь і навичок, уміння вчитися. Якщо сформовані в початковій школі вміння і навички відповідають навчальному матеріалу та вимогам п’ятого класу то діти підвищено сенситивні до навчання. Найбільш успішно воно здійснюється тоді, коли формування певних умінь на уроках поєднується з особливими заняттями, наприклад: «учимося вчитися», «як учитися в середній школі», «психологічна година». Такі заняття можуть проводитися як практичним психологом, так і вчителем за безпосередньої допомоги психолога. Заняття включають елементи, пов’язані з розвитком загально навчальних навичок, мотивації та емоційного ставлення до навчання.

          Необхідно також звернути особливу увагу на розвиток логічної пам’яті та довільної уваги школярів. Якщо цього не робити, то вони в більшості дітей розвиваються стихійно з певними порушеннями.

          Заняття доцільно складати з коротких пояснень, виконання спеціальних вправ і їхнього обговорення. Саме вправи, навчання конкретних прийомів, які школяр може одразу використовувати у своїй навчальній роботі складають основний зміст заняття.

          На заняттях із п’ятикласниками важливо використовувати гумор. Гумор має дуже велике значення для розвитку дитини цього віку, в тому числі і в пізнавальному розвитку. У цей час діти дуже люблять жартувати, розповідати анекдоти. Дуже важливо, щоб дорослі розуміли значення гумору для розвитку дітей, були терпимими до дитячих жартів і вміли використовувати гумор у навчальній роботі. Як відомо, багато складних речей запам’ятовуються досить легко, якщо вони подані в жартівливій формі, з дотепними порівняннями. На заняттях з оволодіння загально навчальними навичками діти можуть навчитися самі використовувати гумор для кращого запам’ятовування.

          Рекомендації:

  • проводити спеціальні корекційно-розвивальні заняття, наприклад, на такі теми: «як слухати вчителя», «як виконувати домашнє завдання», «за що ставиться оцінка», «як перевіряти свою роботу», «як можна вчитися на власних помилках», «як підготуватися до контрольної», «як дізнатися, що ти знаєш, а чого не знаєш», «як краще запам’ятовувати», «що таке лінощі», «як правильно готувати усні завдання», «як виконувати письмові домашні завдання», «як навчитися краще думати» тощо;
  • значну увагу на таких заняттях варто приділяти розвитку наполегливості, організованості, уважності та спостережливості.

 

Труднощі у навчанні

Причини труднощів:

  1. Недоліки навчальної підготовки при нормальному і навіть високому рівні розвитку мислення і інших пізнавальних процесів у дітей, а саме:
  • значні проблеми у знаннях за попередні періоди навчання;
  • не сформованість загально навчальних і спеціальних навчальних умінь і навичок.

Слід зазначити, що зовнішня картина прояву цих недоліків може нагадувати інтелектуальні порушення, аж до легкого ступеня розумової відсталості.

  1. Не сформованість необхідних розумових дій і операцій – аналізу, синтезу, поганий мовний розвиток, недоліки уваги та пам’яті.

Школярі 10-12р. дуже цікавляться способом розвитку уваги та пам’яті, оскільки спостережливість, уважність, уміння помічати деталі є тими властивостями, які вони дуже цінують у собі та інших. Це створює сприятливі можливості для спеціальних занять із розвитку та корекції уваги і пам’яті. Оскільки в житті дітей цього віку значне місце ще посідає гра, розвиток уваги спочатку краще проводити на матеріалі й у ситуації, відмінних від навчальної. Добре зарекомендували себе як методи тренування і корекції уваги й пам’яті численні ігри з розвитку спостережливості, зосередженості, стійкості до перешкод, зорової пам’яті, підрахунку на малюнках і т.д. Ці ігри особливо ефективні  при включенні в них елементів змагання що відповідає потребам даного віку. Разом із тим важливо мати на увазі, що по-перше, навички в грі формуються під впливом досить сильних мотивів і тому виявляються більш яскраво вираженими ніж у навчальній діяльності, а по-друге, перенесення сформованих таким чином навичок на навчальну ситуацію потребує нових умов. Тому необхідно поступово, під час залучення школярів до заняття наблизити ситуацію до навчальної, поставивши це за спеціальне завдання.

  1. Особливості навчальної мотивації, яка залежить від сформованості (або не сформованості) інтересу до навчання, впливу батьків та друзів. Тому дуже важливо вивчати оточення кожної дитини й активно сприяти позитивному ставленню до навчання.
  2. Слабка довільність поведінки та діяльності – небажання, неможливість за словами школярів змусити себе постійно вчитися. Школярі 10-12р. можуть виконувати досить складну діяльність. Переборюючи значні труднощі заради привабливої мети, але вони відчувають великі труднощі в подолання як зовнішніх так і внутрішніх перешкод у тих випадках коли мета їх не приваблює. Важливо організувати роботу таким чином, щоб школяр зрозумів що запропоновані способи діяльності кращі, ефективніші, дозволяють більш продуктивно справлятися з повсякденними обов’язками, і захотів їх опанувати.

Усі зазначені причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації, і потребують зазвичай спільної активної роботи не тільки психолога й педагога а й батьків, а головне самого підлітка.

Рекомендації:

  • перший місяць навчання дітей у 5-му класі не писати зауваження у щоденнику;
  • проводити оцінювання на користь дитини;
  • більшість урочного матеріалу будувати на повторюванні;
  • дозувати навчальне навантаження та обсяг домашнього завдання, а також знизити їх до мінімуму на вихідні дні.

        

 

 

 

 

nbsp;


1
2
3